В Україні різко зросла кількість громадян, які через суд намагаються позбутися непосильних боргів: за дев’ять місяців 2026 року таких справ побільшало на 37%. Однак банкрутство не гарантує повного списання заборгованості, а за певних обставин боржник ризикує втратити своє майно, зокрема нерухомість.
За даними Opendatabot, протягом січня–вересня 2026 року в Україні зафіксували 1293 справи про неплатоспроможність громадян. Це на 37% більше, ніж за аналогічний період минулого року, і на 40% більше, ніж за весь 2024 рік.
Кількість таких справ зростає четвертий рік поспіль після скорочення у перший рік повномасштабної війни. За весь 2025 рік у справах про неплатоспроможність фігурували 1348 осіб, а загалом із 2021 року неплатоспроможними визнали 5014 українців.
Цьогоріч серед учасників процедур банкрутства переважають жінки — 685 осіб, або 53%. Чоловіків налічується 608, тоді як торік саме вони становили незначну більшість.
Найчастіше процедуру проходять українці віком від 25 до 45 років — таких 876. Ще 304 особам понад 45 років, а 113 не досягли 25-річного віку. Наймолодшому учаснику справи про банкрутство виповнилося 20 років, найстаршому — 77.
Найбільше випадків зареєстрували в Києві — 228. У Київській області зафіксували 130 справ, а у Львівській — 109. Разом ці три регіони охоплюють понад третину загальної кількості.
Особливо швидко кількість справ зростає на Кіровоградщині, де показник збільшився з 20 до 43. На Київщині приріст становив 86%, а на Тернопільщині — 64%.
Водночас у деяких областях кількість банкрутств скоротилася. На Вінниччині зафіксували 63 справи замість 77, на Одещині — 64 замість 68, а на Миколаївщині — 11 замість 16.
Адвокат та арбітражний керуючий Сергій Литвиненко пояснив, що банкрутство фізичної особи дозволяє врегулювати непосильні борги через реструктуризацію або погашення заборгованості коштом майна. При цьому звернутися до суду із заявою про власну неплатоспроможність може лише сам боржник.
Банки та інші кредитори не мають права самостійно ініціювати банкрутство звичайної фізичної особи. Однак суд обов’язково перевірятиме, чи діяв заявник добросовісно та чи не намагався приховати свої доходи або майно.
Важлива зміна відбулася ще 2023 року, коли із законодавства прибрали вимогу про мінімальний борг у розмірі 30 мінімальних зарплат. Тепер сама сума заборгованості не є визначальною умовою для початку процедури.
Зокрема, звернутися до суду можна, якщо людина протягом двох місяців припинила погашати понад половину щомісячних платежів за кредитами та іншими зобов’язаннями. Підставою також може бути підтверджена відсутність майна для стягнення або інші обставини, які свідчать про загрозу неплатоспроможності.
Однак процедура банкрутства потребує грошей. Боржник повинен підготувати документи, надати відомості про доходи та майно, а також заздалегідь сплатити винагороду арбітражному керуючому.
Додаткові витрати можуть виникнути через юридичний супровід. Його вартість залежить від складності справи, кількості кредиторів, майна та можливих судових спорів.
Навіть після завершення банкрутства людина не завжди звільняється від усіх зобов’язань. Закон не дозволяє списати борги за аліментами, відшкодуванням шкоди здоров’ю або через смерть людини, а також інші вимоги, нерозривно пов’язані з особою боржника.
Одне з головних питань для українців — чи можуть під час банкрутства забрати єдину квартиру або будинок. Закон передбачає захист певного житла, однак лише за встановлених умов.
Зокрема, продажу в межах процедури не підлягає єдина квартира сім’ї боржника площею не більше 60 квадратних метрів або з житловою площею не більше 13,65 квадратного метра на кожного члена сім’ї. Для житлового будинку встановлено межу в 120 квадратних метрів.
Водночас ці правила захисту стосуються житла, яке не є предметом забезпечення. Якщо квартира або будинок перебуває в іпотеці, діють окремі умови, тому навіть єдине помешкання родини не завжди захищене від стягнення.
Інше майно боржника можуть продати для погашення вимог кредиторів. Отримані кошти розподіляють відповідно до черговості, визначеної законодавством.
Процедура банкрутства починається з підготовки заяви до господарського суду. Людина повинна надати інформацію про всіх кредиторів, банківські рахунки, доходи, майно та витрати, а також декларації про майновий стан за три попередні роки.
До заяви додають пропозиції щодо реструктуризації заборгованості та підтвердження авансування винагороди арбітражному керуючому. Після відкриття провадження суд призначає керуючого реструктуризацією, який аналізує фінансовий стан боржника та працює з вимогами кредиторів.
Якщо суд затвердить план реструктуризації, людина повинна погашати борги за погодженим графіком. Якщо ж реструктуризація неможлива або план не виконується, суд може перейти до продажу майна для розрахунків із кредиторами.
Після завершення процедури суд вирішує питання про звільнення боржника від зобов’язань, які закон дозволяє списати. Проте навіть після цього для людини залишаються певні обмеження.
Протягом п’яти років після визнання неплатоспроможною особа повинна письмово повідомляти про банкрутство перед укладенням кредитних договорів, договорів позики, поруки чи застави. Повторно розпочати процедуру протягом цього строку також не можна, за винятком передбаченого законом випадку повного погашення боргів.
Для фізичних осіб-підприємців банкрутство має додаткові особливості. Оскільки ФОП не є окремою юридичною особою, підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями власним майном, крім того, яке закон захищає від стягнення.
Інші правила діють для компаній. Банкрутство підприємства можуть ініціювати як його власники, так і кредитори, а сама процедура може завершитися відновленням платоспроможності або ліквідацією бізнесу.
При цьому власник чи керівник не завжди захищений від особистої відповідальності. Якщо людина поручилася власним майном за кредит компанії або своїми діями довела підприємство до неплатоспроможності, кредитори можуть висунути вимоги безпосередньо до неї.
Арбітражний керуючий також перевіряє операції з майном підприємства напередодні банкрутства. Якщо активи передавали пов’язаним особам із порушенням законодавства або для приховування від кредиторів, відповідні угоди можуть оскаржити в суді.
Для керівників компаній закон передбачає обов’язок своєчасно звертатися до суду за наявності визначених ознак неплатоспроможності. У таких випадках строк для подання заяви становить один місяць.
Водночас для малого бізнесу готують можливе спрощення процедури. У вересні 2026 року Верховна Рада ухвалила за основу законопроєкт №15024, який передбачає скорочення строків розгляду справ про банкрутство мікро- та малих підприємств до 180 днів.
Поки законопроєкт не набрав чинності, запропоновані правила не застосовуються. Натомість підприємства вже можуть використовувати механізм превентивної реструктуризації, який передбачає переговори з кредиторами та гнучкий мораторій на примусове стягнення боргів або виконання судових рішень.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
