Автор player 
Під час холодної війни США довели мініатюризацію ядерної зброї до рівня, коли заряд можна було переносити практично як важкий рюкзак. Такі боєприпаси готували не для ударів по містах, а для диверсій проти мостів, гребель, укріплень та інших важливих об’єктів у тилу противника.
Про це пише видання «Коментарі Україна».
Однією з найвідоміших американських розробок того часу став комплекс Davy Crockett. На озброєння армії США він надійшов на початку 1960-х і дозволяв піхотним підрозділам запускати ядерний боєприпас M388 із компактною бойовою частиною W54.
Існували дві основні версії установки. Легша M28 могла відправити снаряд приблизно на два кілометри, а важча M29 — приблизно на чотири кілометри. Саме через таку невелику дальність застосування зброя була надзвичайно ризикованою і для військових, які її використовували.
Потужність одного з варіантів боєприпасу становила близько 20 тонн у тротиловому еквіваленті. За сучасними ядерними мірками це дуже мало, але для поля бою такий вибух усе одно означав масштабне ураження і радіаційну небезпеку.
Davy Crockett залишався на озброєнні американської армії з 1961 до 1971 року. Комплекс розглядали як засіб проти великих скупчень військ і техніки у разі масштабної війни в Європі.
Ще незвичнішою стала інша розробка — SADM, або спеціальний атомний підривний боєприпас. Його створювали для сил спеціального призначення, які мали доставляти ядерний заряд до важливого об’єкта без використання ракети чи авіації.
Сам ядерний компонент був дуже компактним. Один із варіантів W54 важив близько 27 кг, хоча повний комплект SADM разом із контейнером та іншим обладнанням був значно важчим.
Боєприпас можна було переносити людиною, через що за ним закріпилося неофіційне визначення «ядерний ранець». Передбачалося, що диверсійна група зможе проникнути в тил противника, встановити заряд біля стратегічного об’єкта та залишити район до вибуху.
Серед можливих цілей розглядали мости, тунелі, греблі, укріплення та іншу інфраструктуру, знищення якої могло затримати просування військ. Подібні заряди фактично перетворювали ядерну зброю з інструменту стратегічного удару на засіб для окремої бойової операції.
SADM перебував на озброєнні значно довше за Davy Crockett — упродовж більшої частини холодної війни. Згодом США почали відмовлятися від таких надмалих ядерних систем через величезні ризики їх застосування, складність контролю та зміну військової доктрини.
Масштабне скорочення американської тактичної ядерної зброї розпочалося вже наприкінці холодної війни. Значну частину подібних боєприпасів поступово вивели з експлуатації та демонтували.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover